Марія Башкирцева - Зірка світової культури!
В Парижі, у Люксембурзькому музеї, є статуя, названа "Безсмертя". Вона зображає молодого генія, що помирає біля ніг ангела смерті, який тримає в руках табличку з іменами великих людей, котрі передчасно пішли із життя, але вже вкрили себе на землі безсмертям. Очі генія спрямовані на список, де серед восьми французьких імен стоїть і одне українське – це ім'я Марії Башкирцевої. Уродженці диканського села Гавронці невблаганна доля відвела всього лише неповних 26 років життя, але талановита дівчина встигла залишити яскравий слід в історії світової культури.
Народилася Марія Костянтинівна Башкирцева 10 (23) листопада 1858 року в дворянській сім'ї. З ранніх літ у дівчинки проявилися виняткові здібності до малювання, танців, музики, співу. Першим її вчителем був відомий український художник В. Котербінський, що брав участь у розписах Володимирського собору в Києві.
Марія була ще маленькою, коли батьки розлучилися, і разом з матір'ю вона переїхала на її батьківщину в село Черняківку поблизу Чутового. Потім мати виїхала з 10 - річною дівчинкою і численним сімейством за кордон. Побувавши в Австрії, Німеччині, Швейцарії та Італії,родина Башкирцевих 1872 року зупинилася у Франції. Тут, у Ніцці, дівчинка починає вести щоденник, що став її супутником до останніх днів життя, а опублікований посмертно французькою мовою став визначною літературною працею – знаменитим "Щоденником" М. К. Башкирцевої.
Займаючись з приватними вчителями, обдарована Марія глибоко вивчає історію, літературу, філософію, природничі науки, чудово співає, грає на багатьох інструментах, працює з недитячою зосередженістю, прагне до самовдосконалення, дорожить кожною хвилиною життя. Одночасно займається мовами: крім російської та української, вільно володіє французькою, німецькою, англійською, італійською. А в 14 років вона вивчає ще й грецьку та латинську мови й читає в оригіналі Платона і Аристотеля. І це незважаючи на хворобу легень.
Чарівний голос Марії заслужив високої оцінки відомого у Франції професора - вокаліста Вартеля, який пророкував їй велике майбутнє співачки. Захоплюється дівчина й малюванням, хоча твердого рішення присвятити себе живописному мистецтву ще не прийняла.
1876 року Башкирцева здійснює поїздку на батьківщину, побувала в Гавронцях. Гостювала вона і в Диканському маєтку князя С. В. Кочубея. Чимало прекрасних місць побачила дівчина, подорожуючи по Європі, в Росії та Україні. Однак у Диканьці вона була вражена побаченим. "За красою саду, парку, споруд Диканька може суперничати з віллами Боргезе і Доріа в Римі... І це в Малоросії! Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця", - з'являється запис у щоденнику, що залишається таким достовірним і на сьогодні.
Мальовнича природа з неповторними краєвидами, чудові пісні та звичаї рідного краю зачарували дівчину, відкрили їй джерела народного мистецтва. Перебування на батьківщині лишило глибокий слід у майбутньої художниці, сприяло формуванню демократичних та гуманістичних тенденцій її творчості.
Повернувшись до Франції, юна Марія відразу ж вступає до приватної Академії живопису Рудольфа Жюльєна в Парижі. І вже в першому навчальному році одержує на широкому академічному конкурсі велику медаль, випередивши своїх старшокурсників. Семирічний курс навчання у цьому престижному закладі вона завершує за 4 роки – і щороку її успіхи вінчає медаль. Її талантом захоплюються найвизначніші митці і шанувальники мистецтва Франції, про неї схвально пише критика, ім'я української "Мусі" стало модним в знаменитих паризьких салонах. Наша землячка стає постійним переможцем не лише на конкурсах Парижа, який був тоді своєрідним центром світового живопису, а й на загальнофранцузьких конкурсах, в яких брали участь і художники інших країн. Особливу увагу привертають її глибоко реалістичні полотна і складні художні композиції "Жінка читає книгу", "В майстерні Жюльєна", "Дощова парасолька", "Осінь", "Парижанка", "Усмішка дівчинки", "Святі жінки" та багато інших.
Мотиви рідного краю теж хвилюють обдаровану художницю. Вершиною ж художньої творчості Марії Башкирцевої стала її жанрова картина "Жан і Жак", відзначена у 1883 році в Національному салоні Парижа за найвищу майстерність і за соціальну сміливість, і так само оцінений пізніше "Мітинг", з виразною симпатією змальований з життя дітей бідняків паризької околиці.
Злет юного дарування вражає і дивує видатних майстрів живопису, скульптури та літератури того часу – прихильниками і друзями Башкирцевої були Робер Флері, Сен-Морсо, Огюст Ренуар, Ежен Делакруа, Клод Моне, Карлос Дюран, Еміль Золя, Александр Дюма, Едмон Гонкур, Гі де Мопассан... Гаряче дискутувала Марія з самою Жорж Санд. Та найбільший вплив на її творчість мав молодий французький художник-реаліст Жюль Бастьєн-Лепаж. Їх знайомство переросло в справжню міцну дружбу і творчу співпрацю.
Раніше невідома дівчина з-під Диканьки стала в Парижі уславленим майстром мистецтва і продовжувала створювати свої шедеври, незважаючи ні на втому, ні на безжалісний присуд лікарів. Хвороба її швидко прогресувала, Марія почала втрачати голос і слух. Та кожну хвилину свого життя вона підпорядковує улюбленій роботі. Пристрасть до живопису володіє художницею, хоча вона ясно усвідомлює, що жити залишається лічені дні.
Вона померла в розквіті слави 31 жовтня 1884 року і похована в Парижі на кладовищі Пассі. Лише кілька місяців пережив її тяжко хворий Бастьєн-Лепаж, брат якого на могилі художниці звів каплицю, що збереглася і дотепер.
Понад 150 картин, малюнків, ескізів і скульптур М. К. Башкирцевої було представлено в експозиції посмертної виставки її робіт 1885 року. Картини "Мітинг" і "Портрет натурниці" прямо з виставки були закуплені урядом для Люксембурзького музею. Згідно з давно прийнятим правилом там експонуються і зберігаються 10 років після смерті авторів їх художні твори, а потім кращі полотна передаються в знаменитий Лувр, де зібрано всю мистецьку гордість Франції. Згодом у Люксембурзький музей закуповується "Жан і Жак".
Марія Башкирцева – перша з вітчизняних художників, чиї роботи потрапили до найавторитетнішого музею Франції. Пізніше такої честі були удостоєні полотна російських художників Миколи Реріха та Леоніда Пастернака. Вона ж є і першою жінкою-художницею в світі, представленою у Луврі.
У Франції влаштовуються виставки її робіт, ім'я художниці носить одна із вулиць Ніцци. Починаючи з 1885 року, щорічно кращому молодому художнику Франції присуджується премія імені Марії Башкирцевої. Як шедеври світової культури твори уродженки Диканщини зберігаються в кращих художніх музеях та картинних галереях Франції, США, Німеччини, Данії, Італії, Сербії, Греції, Люксембургу, Росії, України. Виданим багатьма мовами світу "Щоденником" М. К. Башкирцевої і сьогодні зачитуються мільйони читачів. У 1893 році його вперше було видано російською мовою. Оригінали картин талановитої художниці експонуються в Москві, С.-Петербурзі, Саратові, Красноярську, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Полтаві.
В 2008 році, до 150 - річчя від дня народження Марії Башкирцевої, Диканській картинній галереї присвоєно її ім’я, відкрито меморіальну кімнату, присвячену життєвому і творчому шляху художниці, проведено міжнародну конференцію. В окремому залі працює літературно - мистецька вітальня імені М. К. Башкирцевої, де проходять творчі вечори місцевих художників, композиторів, поетів, письменників, обдарованої молоді, зустрічі з цікавими людьми. В переддень річниці з дня народження славної землячки вже стало традицією на Диканщині проводити районний конкурс дитячого малюнка та урочистості, які проходять у вітальні її імені.
Пам'ятник та меморіальну кімнату-музей Марії Башкирцевої 1995 року відкрито і в селі Черняківка Чутівського району, де у садибі матері жила в дитинстві Марія.
Мальовниче село Гавронці, засноване в XVII ст., знаходиться в долині річки Ворскла. Неповторна природа та гірська місцевість, охоплена буйноцвітом розкішних садів, славиться чудовим краєвидом на Полтавщині.
В 2009 році у Гавронцях, на місці садиби Башкирцевих, де народилася художниця, встановлено пам’ятний знак (автор - диканський художник Олександр Братський), сюди пролягає туристичний маршрут.
В історико-краєзнавчому музеї ім Д.М.Гармаша смт.Диканьки знаходиться "Щоденник" Марії Башкирцевої різних видань (1911р.,2000 р.,2003р.) Є книги французької письменниці Колет Косньє "Марія Башкирцева.Портрет без ретуші", віршована повість "Вічно молода Марія" нашого земляка, члена Національної спілки письменників України І.Я.Нечитайла, роман-есе М. Слабошпицького "Марія Башкирцева", історико-краєзнавчий нарис "Диканщина" В.П.Скорика, де окремий розділ присвячено висвітленню життєвого і творчого шляху зірки світової культури. Видано рекламно-інформаційний проспект "Парижанка з-під Диканьки ".В музеї зберігається велика кількість фотографій з Ніцци і Парижу, де Марія провела останні роки.
У травні, коли цвіте бузок, в Диканьці біля Пивоварських ставків проходить традиційне обласне мистецьке свято "Пісні Бузкового гаю". В 2008 році пісенне свято було приурочене 150 - річчю з дня народження Марії Башкирцевої.
В с.Стасях Диканського району іменем Марії Башкирцевої названа гімназія та вулиця , що веде до Гавронців. Біля гімназії встановлений пам"ятний знак М.Башкирцевій, працює меморіальна кімната- музей Марії Башкирцевої, основними розділами експозиції якої є: "Родовід Башкирцевих - Бабаніних" ,"Гавронці минулих часів", "Життя Марії за кордоном" (Франція), фото та репродукції з картин Башкирцевої, літературний шедевр її життя - "Щоденник", листи башкирцевознавця Ф.М.Мисника з с. Черняківки Чутівського району, матеріали про продовжувачів роду Башкирцевих по лінії батька (Карамушка Л.П.,Карамушка І.І),фотоматеріали, надані родиною Швеців, літературні видання, присвячені пам"яті М.Башкирцевої сучасних письменників і поетів М.Слабошпицького, І.Я.Нечитайла, Л.Ф.Сябро. При гімназії діє пошуковий загін "Юніор", який займається дослідженням життєвого і творчого шляху нашої землячки. Щорічно гімназія та Стасівський будинок культури проводять захід "Що в імені твоїм-Марія...".Традиційними в гімназії є проведення фольклорного свята "Таланти Марії Башкирцевої процвітають", виставки дитячих малюнків, конкурси віршів, зустрічі з художниками, поетами, творчими людьми.
Напередодні урочистого відзначення 146-ї річниці з дня народження М.К.Башкирцевої на батьківщині художниці побував член Національної спілки письменників України, лауреат престижної журналістської премії "Золоте перо" Олександр Балабко. Він об"їздив півсвіту, збираючи матеріал із життя визначних діячів української діаспори в Європі, Африці та Азії. Влітку побував у Франції, де жила і творила наша землячка, і не переставав дивуватися, як за кордоном пам"ятають і вшановують велику художницю і письменницю.Вирішив написати книгу про Марію, для чого й приїхав на її батьківщину. Був приємно вражений, що диканський край пам"ятає і гордиться славними іменами. "Подорожуючи по Росії, я чув, що в Україні не вшановують Башкирцеву. Відвідавши Диканьку, я зрозумів: це неправда", -заявив відомий журналіст і письменник.
Білий колір любила в Парижі дівчина з далекого диканського села – і білою дівчиною живе вона в довічній пам'яті й повазі вдячних французів. Не загубилося в минулому життя та ім'я її й на батьківщині.