Кочубеївські дуби (пам’ятка природи вікових дерев) – це велетні віком від 600-800 років, висотою 20-22м, діаметром 150-180см.

     У 1861 році це була дубова  алея з 68 дерев, дорога якої пролягала через Миколаївський ліс і вела до Кочубеївської садиби.

     Саме ці дерева О.С.Пушкін згадує в поемі «Полтава»:

​

 «Цветет в Диканьке древний ряд

  Дубов, друзьями насажденных,

  Они о праотцах казненных

  Доныне внукам говорят...»  

​

     Мова йде про генерального суддю Війська Запорізького, Василя Кочубея та полтавського полковника Івана Іскру, страчених у 1708 році за донос Петру І на гетьмана Івана Мазепу. В ньому повідомлялось про переговори гетьмана з шведським  королем Карлом ХІІ і польським королем Станіславом Лєщинським про виведення України з підпорядкування Росії.

     За легендою біля одного з цих дубів зустрічалися гетьман Іван Мазепа та його хрещениця Мотря, донька Василя Кочубея.

     Кочубеївські дуби – це природоохоронна зона регіонального ландшафтного парку «Диканський», який у 2014 році провів заходи по консервації дубів від руйнування.

     Пам’ятка природи охороняється Законом України з 1964 року.