Від минулого до сьогодення | Диканщина туристична

1923-1941рр.

У 1926 році у Диканьці значилось 5 810 жителів. Організовуються 3 земельні громади: Чегрівська на чолі з Г.Н. Щербанем, Нараджівська, яку очолив В.І. Павличко та Воронянська, якою керував О.П.Жовноватий в райцентрі створено кооперативне товариство «Промінь» (голова Я.М. Кобеляцький). На його пайові внески побудовано електростанцію, вальцовий млин. У 1929 році розпочалося спорудження районного будинку культури.

Вальців млин

Будинок культури

Електростанція

1929 року розпочалася колективізація, 1933 року – була завершина. В районі було 78 колгоспів, які обслуговували 2 МТС, що мали 155 тракторів і 52 комбайни.

Приміщення школи та райвиконкому

Вулиця в Диканьці

У грудні 1931 року відкрито Диканську МТС, 1934 році – агрошколу, 1937 році – міжрайонну сортовипробувальну дільницю, площею 80 га.

Про життя району на своїх сторінках розповідала районна газета «Правда Диканщини», яка виходила з 1931 року.

На 01.01.1941 року населення району становило 45 440 чоловік. В районі налічувалось 164 населених пункти, підпорядкованих 16 сільським радам.

Кухар І.А. – головний агроном Диканської МТС, перший орденоносець району

Газета «Правда Диканщини»

1941-1945рр.

7255 уродженців Диканського району пішли на фронт, близько 4200 із них полягли в боротьбі з фашизмом. 18 вересня ворог зайняв Полтаву, а на Диканщині ще 16 днів тривала битва. 25 вересня 1941 року дивізіон «катюш» дав залп по угрупуванню німецько-фашистських військ в урочищі Переруб. За 10 секунд було випущено 192 снаряди. Це був перший залп «катюш» на території України.

Перший залп «Катюш»

З 4 жовтня 1941 року Диканька була під ворожою окупацією 718 днів.

Руїни райспоживспілки

Руїни арки навпроти будинку культури

Руїни млина

Руїни 7-річної школи

Збитки, завдані війною господарству району, оцінені були в 1 мільярд 784 мільйони 103 тисячі карбованців. Диканський район був звільнений 22 вересня 1943 року 8-ю гвардійською повітряно-десантною дивізією під командуванням генерал-майора М.А. Богданова та 69-ю гвардійською стрілецькою дивізією генерал-майора К.К. Джахуа. Диканчани хоробро билися на фронтах Другої світової війни. Шість уродженців району за виняткову мужність і відвагу удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Войтенко С.Ю. – уродженець с. Великі Будища, морський льотчик - винищувач, гвардії майор, Герой Радянського Союзу

Даценко І.І. – уродженець с. Чернечий Яр, гвардії капітан, льотчик, Герой Радянського Союзу

Терещенко М.К. – уродженець с. Балясне, лейтенант, командир стрілецької роти, Герой Радянського Союзу

Гапон Г.Є. – уродженець с. Каплунівка, лейтенант, командир танкового взводу, Герой Радянського Союзу

Гордієнко П.П. – уродженець с. Лозівка, сержант, зв’язківець, Герой Радянського Союзу

Спичак І.І. – уродженець с. Лобурівка, рядовий, піхотинець, Герой Радянського Союзу

1946-1957рр.

За сім післявоєнних років у районі було збудовано 7614 житлових будинків, 438 виробничих колгоспних споруд, 47 культурно-побутових закладів.

Універмаг

Відбудовується Будинок культури

Корівник в селі Мала Рудка,збудований в 1955 році

У 1950 році на Диканщині було проведено укрупнення колективних господарств – з 73-х було утворено 20 колгоспів. У Диканьці організовується багатогалузеве господарство – колгосп ім. В.І. Леніна, що об’єднав 1 117 дворів із населенням 2 267 чоловік. Майже 25 років укрупнене господарство очолював досвідчений керівник М.М. Вовк.

Районна виставка сільсько-господарських досягнень

Ланка на збиранні цукрових буряків в колгоспі ім. Карла Маркса, с. Велика Рудка

Вовк М.М. – голова колгоспу

ім. В.І. Леніна

1957-1970рр.

Входило в життя диканчан водопровід, електрика, радіо. 13 квітня 1957 року Диканька була переведена до категорії селищ міського типу. В Диканьці з’являються нові двохповерхові будинки, лікарня, майстерня побутового обслуговування, універмаг, готель, забудовуються нові квартали у центральній частині села.

Газова компресорна станція

Готель – баня

Терапевтичне відділення

Будівництво нової вулиці в с. Водяна Балка

Відроджувались довоєнні культурні традиції, розквітали народні таланти. За заслуги в розвитку самодіяльного мистецтва драматичний колектив районного будинку культури був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР та пам’ятною золотою медаллю.

Хор вчителів Диканської середньої школи

Андренко Г.Д. – трактористка колгоспу ім. Карла Маркса с. Велика Рудка

Листопад М.М. – Герой Соціалістичної праці, свинарка радгоспу ім. Чапаєва

З 8 грудня 1966 р.- територіальні межі району у сучасному вигляді. У 1967 році в районі - одна селищна рада – Диканська і дев’ять сільських рад: Андріївська, Байрацька, Балясненська, Великобудищанська, Великорудківська, Водянобалківська. Надеждинська, Орданівська, Стасівська. 16 колгоспів та один радгосп спеціалізуються на вирощуванні зернових, цукрових буряків, виробництві м’ясо-молочної продукції, значні площі займали овочеві та городні культури. У господарства надходила нова техніка.

Будівництво корівника в колгоспі ім. Леніна

Збирання кукурудзи в колгоспі ім. В.Чкалова с. Балясне

Будівництво Дячківського свино-відгодівельного комплексу радгоспу ім. Чапаєва

1970-1991рр.

В оселях диканчан, а згодом і в багатьох селах району з’явилося блакитне паливо, збудована потужна газова компресорна станція, інтенсивно асфальтуються дороги і вулиці, будується водопровідна мережа, ведеться озеленення. У райцентрі виросли сучасні будівлі районного вузла зв’язку, універмагу, друкарні, комбінату громадського харчування з рестораном «Диканька» та дитячим кафе, автопарку, бензозаправної станції з автосервісом. Збудована нова аптека і ціле лікарняне містечко. Побудовано критий ринок і нову автостанцію, потужний хлібокомбінат. Зведено завод будівельної кераміки, потужність якого становила 10 млн. штук цегли і 37 тис. метрів кубічних керамзиту на рік.

Ресторан «Диканька»

Славилась маслом, сиром та іншою високоякісною продукцією Диканська виробнича дільниця Полтавського міськмолокозаводу, рентабельно працювали завод продтоварів «Промінь» і меблева фабрика «Райдуга».

Завод продовольчих товарів «Промінь»

Меблева фабрика «Райдуга»

Маслозавод

В Стасях зведено корпуси потужної птахофабрики, продукція якої користувалась попитом не лише в межах України, а й у країнах Західної Європи. За всіма показниками Диканський район вважався одним з кращих в області.

Троїсті музики та жіночий вокальний ансамбль Великорудківського сільського будинку культури. 1987р

Футбольна команда радгоспу ім. Чапаєва. Чемпіон Диканського району 1983 року

Полтавська птахофабрика

1991 - 2013рр.

В районі функціонує 19 сільськогосподарських підприємств різної форми власності, 32 фермерських господарств та 706 приватних підприємців. У нових умовах господарювання продовжують нарощувати виробництво, активно вирішують соціальні питання ВАТ «Диканський міжгосподарський комбікормовий завод», де уведено в експлуатацію лінію екструдації сої, ТОВ «Укролія», ТОВ «Інверт», споруджується завод ТОВ «Стасі-Насіння» з цехом калібрування кукурудзи в с. Стасі.

Диканський міжгосподарський комбікормовий завод

У фермерському господарстві «Сади Полтавщини», закладено близько 60 га садів та чагарників (яблуні, груші, черешні, сливи, смородини), створена Асоціаціація розвитку інтенсивного садівництва в Полтавській області.